Українська біржа. Фондовий ринок як дзеркало реформ (The Page)

Якщо проаналізувати деградацію фондового ринку в Україні впродовж останніх дев’яти років, то може скластися враження, що це було свідоме шкідництво. Найвірогідніше, що Янукович і Порошенко просто не були зацікавленими в конкурентоспроможності внутрішнього ринку капіталу в Україні. А якщо і злегка були, то насправді робили все так, щоб ця конкурентоспроможність, навпаки, зменшувалася.


Про це розповів Олексій Сухоруков, Директор з розвитку бізнесу Української біржі.

Спробуйте порахувати, скільки разів Трамп на посаді президента США радів зростанню американських фондових індексів або пояснював їхнє падіння (втім, власне, його твіти часто і були причинами помітних коливань фінансових ринків).

Чинний український президент бажання радіти чи переживати за індекс локального фондового ринку поки що не продемонстрував. Я, якщо чесно, не впевнений, що він в курсі існування такого індексу. Втім, якщо він нічого не знає про локальний ринок цінних паперів, то в цьому немає нічого ні дивного, ні поганого.

Не дивно, тому що Зеленському від попередників дістався фондовий ринок з капіталізацією трохи більше, ніж на Ямайці, але менше, ніж на Маврикії. Наш фондовий ринок має малий вплив на економіку бодай тому, що він мікроскопічного розміру (як для країни з 40 мільйонами населення).

Погано також і те, що за 9, що минули, з 60 місяців ринок практично поки що ніяк не реагує на діяльність президента, його офісу, уряду та фракції у парламенті.

Протягом першого місяця після перемоги Зеленського на виборах ринок зріс на 3% з лишком, а потім досить впевнено пішов униз, впавши до 12.5% від точки 20 квітня 2019 року, і лише небагато, близько +5%, скоректувався минулого тижня.

Якщо зростання першого місяця можна пояснити черговими очікуваннями економічних реформ, то подальше падіння і недавнє зростання до реальних дій влади має вельми опосередковане відношення.

znimok-ekrana-2020-02-10-o-131238.png

Крім кількісних індикаторів (змін індексу, капіталізації й обсягу торгів), дуже важливими є процеси якісних змін на ринку, які, на жаль, поки що теж відсутні.

У нової влади руки до фондового ринку не дійшли, і є ризик, що не дійдуть ще довго. А без цього, на жаль, ніякого прогресу чекати не має сенсу. В умовах розвиненого бюрократизму ринок сам розвиватися не в змозі.

Рівень розвитку ринків капіталу кожної країни пізнається у порівнянні з іншими країнами. Наприклад, індексне агентство FTSE Russell ділить ринки акцій усіх країн на 4 категорії – Розвинені (Emerging); Такі, що розвиваються просунуті (Advanced Emerging); Такі, що розвиваються, другого рівня (Secondary Emerging) та Прикордонні (Frontier).

Україна поки що не тягне і до найнижчої категорії. Найгірше те, що вона взагалі не розглядається цим агентством щодо включення в класифікацію. І ця оцінка на міжнародних інвесторів впливає набагато більше, ніж будь-які заяви першої особи держави або його прем’єр-міністра.

Нерозвинений ринок акцій – це явна ознака відсутності в країні абсолюту приватної власності, недорозвиненості його інститутів та інфраструктури ринкової економіки. Глобальний капітал чітко розуміє, що якщо місцеві компанії та інвестори бояться такого інструменту, як акції, то з побудовою капіталізму в такій країні все дуже недобре.

Те, до чого Україна прийшла на фондовому ринку за 29 років, можна було зробити за чотири. Велика частина того, що було ще два роки тому, знищено недалекоглядними чиновниками під керівництвом Порошенка. Приблизно чверть століття через це бездарно втрачено.

Однак не все втрачено. Залишилися на ринку люди, які все ще вірять, що впродовж наступних чотирьох років можна щонайменше відновити зруйноване попередньою владою. Щонайбільше – вивести фондовий ринок на якісний рівень, значно кращий, ніж це було за Януковича.

Ринок акцій не потрібно винаходити – принципи роботи його інститутів давно відомі і докладно описані. Для відновлення ринку корпоративних облігацій необхідно лише зробити правильні висновки з проблемних ситуацій, які вже відбувалися в країні в минулому, і мінімізувати їхні наслідки на рівні відносно невеликих змін законодавства.

Для розвитку ринку похідних фінансових інструментів не потрібні складні закони – достатньо закріпити процедури використання коштів учасника ринку у разі його можливого дефолту за зобов’язаннями.

Консультації, спонсоровані міжнародними організаціями, можуть з надлишком компенсувати відсутність ринкової експертизи у наших чиновників. Як кажуть інвест-банкіри, все це не rocket science.

Серйозних проблем на шляху підвищення привабливості інвестицій в акції українських підприємств всього дві.

Перша – якість української судової системи. Саме за цим напрямком потрібно направити максимум зусиль, якщо ми хочемо вибухового зростання припливу капіталу та розвитку економіки.

Друга – зміна філософії регулювання фондового ринку. Замість репресивного воно повинно стати стимулюючим розвиток.

Без якісного ринку капіталу в Україні не буде ніякого капіталізму, а значить — не буде істотного підвищення рівня життя громадян. Працює і зворотний зв’язок – розвиток економіки в будь-якій нормальній країні вимірюється також і цифрами, які формуються на фондовому ринку. Замість того, щоб витрачати час на штрафи за формальні порушення, від яких жоден інвестор не постраждав, потрібно перерозподілити ресурси на зменшення бюрократичних бар’єрів і зробити так, щоб інвестувати в Україні було не складніше, ніж в будь-якій європейській країні, створити для українців можливість і мотивацію конкурувати з іноземцями за інвестиції в український бізнес.

Джерело: The Page

Поширити: