ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА щодо законопроекту «Про ринки капіталу та регульовані ринки» (реєстр. № 7055 від 01.09.2017

На розгляді в ВРУ знаходиться проект закону України «Про ринки капіталу та регульовані ринки» (реєстр. № 7055 від 01.09.2017; далі – ПЗУ), яким пропонується надати НКЦПФР повноваження регулювати функціонування не лише фондового, а й всіх без винятку товарних ринків: нафти, газу, вугілля, електроенергії, аграрної та хімічної продукції, валютного, грошового та інших. Поєднання в регуляторі фондового ринку повноважень ще й регулятора спотових товарних ринків безпрецендентне в світовій практиці! НКЦПФР стане домінантним регулятором на таких організованих та неорганізованих ринках, а узгоджуватиме свої рішення лише з НБУ щодо деривативів грошового ринку. Натомість не передбаченого жодного узгодження з органами державної влади, до компетенції яких входить регулювання та контроль товарних ринків. Мабуть це пов’язано з тим, що НКЦПФР, НБУ, Мінфін, Нацкомфінпослуг і ФГВФО входять до складу ради фінансової стабільності та не можуть собі дозволити перебрати частину повноважень у центрального фінансового регулятора, в той час як перебирання повноважень у регуляторів товарних ринків, на думку НКЦПФР, є прийнятним.

Так НКЦПФР визначатиме:

– які ознаки вказують на фактичне створення організованого, а отже  ліцензованого, ринку (такі ознаки можуть мати не лише біржі, а й численні інформаційно-торговельні платформи та інтернет-майданчики на кшталт prom.ua, olx.ua, можливо, навіть PROZORRO та система укладення угод на міжбанківському валютному ринку, інші ринки, що наразі не мають статусу біржових) (проект змін до п. 27 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»);

Кричущим прикладом є ринок електричної енергії, на якому органічним регулятором є НКРЕКП. Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» має бути створено організований ринок електричної енергії “на добу наперед” та внутрішньодобовий ринок, а також організовано купівлю-продаж електричної енергії для доби постачання (ст. 54 Закону України «Про ринок електричної енергії»). За умови прийняття ПЗУ 7055 основні функції з регулювання цього ринку фактично перейдуть до НКЦПФР, щосуперечитьлогіцізаконодавчого процессу та здоровому глузду. Мабуть, НКЦПФР не дають спокою безпрецендні статус та повноваження НКРЕКП, які надав їй законодавець. Такі ж самі повноваження та статус НКЦПФР лобіюють і собі іншим законопроектом № 6303, який буде трансформовано у №6303-д:

– чи мало місце маніпулювання при операціях з деривативами (вже зараз, через неконкретність та суб’єктивність ознак маніпулювання, банки, навіть державні, змушені в судовому порядку доводити відсутність маніпулювання в природних операціях з управління портфелем та підтримки ліквідності державних цінних паперів, а в ПЗУ ознаки маніпулювання механічно поширюються і на деривативи) (проект змін до п. 38, 39 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»);

– які контракти є деривативами (з огляду на не надто досконалі визначення та класифікацію деривативів, фактично будь-який правочин з прив’язкою ціни до визначених сторонами умов може бути визнаний НКЦПФР деривативом, а відповідно підлягати контролю на предмет ціни, ознак маніпулювання, вимагати залучення ліцензованої інвестиційної фірми та звітності до торгового репозиторію) (проект ст. 31 та 32 ЗУ «Ринки капіталу та регульовані ринки»);

– особливі вимоги до учасників ринків та їх відносин та чимало іншого (проект змін до ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

НКЦПФР також збиратиме регулярну та нерегулярну інформацію (а учасники ринку вимушені будуть її обов’язково надавати), фактично контролюватиме ціноутворення не тільки на ринках деривативів, але й на відповідних товарних ринках (бо саме їх ціни та індекси є базовими активами/показниками для деривативів), притягуватиме до відповідальності за правопорушення учасників не тільки фондового, але й товарних ринків.

ПЗУ презентують як імплементацію євродиректив (зокрема MIFID II, MIFIR) та втілення міжнародних зобов’язань України. Втім, в більшості випадків пропоноване ПЗУ прямо їм суперечить або є невдалою спробою адаптації міжнародного досвіду.

Зокрема, існуюча в чинному законодавстві норма про необхідність вчинення правочинів щодо цінних паперів за посередництвом ліцензованого торговця ЦП (інвестиційної фірми) в п. 6 ст. 38 ПЗУ механічно розширена на всі фінансові інструменти, включаючи деривативи, укладені поза регульованим ринком. І якщо для операцій з ціннимипаперамиіснує 10 випадків, коли посередництвоінвестиційноїфірми не є обов’язковим, то для деривативів потреба в залученніфінансовогопосередника не виникаєлише коли сторонами позабіржовогодеривативу є банк абокваліфікованийінвестор. Інакшеугоди з деривативами будуть нікчемними (п.7 ст. 38). Тож якщо сторони деривативу не є  кваліфікованими інвесторами, то треба обов’язково залучати інвестиційну фірму, навіть якщо дериватив укладається поза біржою і має на меті хеджування ризиків (до речі, ПЗУ обходить стороною питання хеджування та не створює жодних стимулів для нього, хоча хеджування є первинною функцією ринку деривативів). Це суперечить нормативним актам ЄС, зокрема MiFIDII(ст. 2) та MIFIR, де виробникам та покупцям продукції, для яких операції з деривативами не є основним видом діяльності, надається можливість здійснювати ці угоди без посередниківна організованому і не організованому ринках.

Також пропонується на організованих ринках всі угоди здійснювати з обов’язковим клірингом через Центрального контрагента. Так буде впроваджено Регламент ЄС № 648/2012, який не є обов’язковим для імплементації згідно Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Кліринг є органічним механізмом гарантування саме біржами розрахунків за угодами і в світі (Великобританія, Іспанія, Польща, Японія тощо) здійснюється в межах біржових груп, які надають весь спектр послуг на фінансових ринках, включаючи кліринг. В Україні такі біржові групи не створені, оскільки функції клірингу та розрахунків за цінними паперами виконуються суб’єктами інфраструктури, що контролюються державою та не мають адекватних стимулів для надання ефективних сервісів біржам та учасникам торгів. Наразі єдиним Центральним контрагентом в Україні є ПАТ «Розрахунковий центр», який здійснює псевдокліринг за цінними паперами (дублює клірингові операції, вже здійснені біржами) та регулярно підвищує тарифи за свої послуги, а здійснювати кліринг за деривативами досі не спромігся. Біржі, які мають можливість і проводять кліринг за деривативами, змушені будуть отримувати окрему ліцензію на клірингову діяльність, але все одно будуть позбавлені статусу Центрального контрагента, хоча фактично і сьогодні виконують його функції. А з 2020 р. біржі постануть перед необхідністю встановлювати договірні відносини з ПАТ «Розрахунковий центр» або черговим монополістом в сфері клірингових послуг.

Понад те, НКЦПФР може встановлювати випадки обов’язковості проведення клірингу Центральним контрагентом і за деривативами, укладеними поза біржами. Таким чином, вже не тільки учасники фондового ринку мають сплачувати за послуги клірингу за цінними паперами (навіть у тих випадках, коли не надто цього потребують), але й учасники всіх товарних ринків, включаючи позабіржові. Надмірні трансакційні витрати вже суттєво скоротили торговельну активність на фондовому ринку, те ж саме буде чекати й інші ринки.

Попри обіцяне, Модельний закон про неттінг Міжнародної асоціації свопів та деривативів (ISDA) імплементується в ПЗУ фрагментарно. Всупереч очікуваній лібералізації, консервується регулювання реєстрації випусків цінних паперів в НКЦПФР, хоча в ЄС державне адміністрування обмежується лише ухваленням проспекту емісії цінних паперів, пропонованих до публічного продажу.

НКЦПФР не робить висновків з негативної оцінки Верховною Радою України законопроекту 3498 та знову, як і в законопроекті 3498, пропонує в ПЗУ відмінити державну реєстрацію нормативно-правових актів НКЦПФР, бо відносини щодо цього між НКЦПФР з Мін’юстом вже доходили до суду; виключити себе з сфери дії законодавства про адміністративні послуги, про ліцензування видів господарської діяльності, про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Вкотре піднімається питання специфічного фінансування НКЦПФР, яке не має відношення до регульованих ринків та деривативів. Все це викликало різку критику при обговоренні законопроекту 3498 та, навіть, вперше за існування ринку цінних паперів всі профільні асоціації операторів ринків одностайно виступили проти таких змін.

Попри запропоноване ПЗУ докорінну зміну моделі регулювання фондового та товарного ринків єдиним, що залишається без змін, – це сама НКЦПФР. Автори законопроекту, навіть, не спромоглись змінити філософію цього органу, яка б відповідала запропонованим новелам ПЗУ, фактично перетворивши НКЦПФР у «міністерство з питань торгівлі», не змінивши назви Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Слід відзначити, що за попередні декілька років роботи НКЦПФР, як лобіста законотворчих змін і регулятора, впала ділова активність на фондовому ринку, адміністративне навантаження на учасників фондового ринку сягає критичної точки. Вочевидь, відсутність плідних результатів реформування фондового ринку зумовлює спробу розшири поле для регуляторних експериментів на товарні ринки.

Втілення пропозицій ПЗУ призведе до:

  • фрагментарної і суперечливої імплементації законодавства ЄС;
  • появи регулятора для всіх ринків без належної системи стримування та контролю за його діяльністю;
  • збільшення адміністративного навантаження на учасників ринків внаслідок зростання операційних та трансакційних витрат, що призведе до подальшої тінізаціїекономічних відносин.

Довідка щодо ПЗУ № 7055 – фал для завантаженя

Поширити: